18:45, 07.04.2020

Як живуть прифронтові селища під час пандемії?

Ані магазину, ані аптеки, а через карантин і автобуси до міста - не ходять! Городина та господарство - єдине, чим займаються жителі Пищевика. Трохи далі - у Чермалику - продуктова крамниця є, але складнощів не менше.

поділитись:
Як живуть прифронтові селища під час пандемії? - фото 1

Прифронтовий Пищевик. Нині в селі кожен розраховує лише на власне господарство. Бо навіть поїхати за продуктами - проблема. Найближчий магазин - у сусідньому Павлополі. Місцевий житель Андрій, який мешкає тут понад 50 років від початку збройного конфлікту допомогає військовим.

«Автобуси ходитимуть перестали, люди похилого-виїхати не можуть. Доводиться наймати машину, щоб поїхати. Добре, військові допомагають-хлібець солдати дають бабусям і дідусям-розносять. Рухи менше стало. Як правило, не замовкають вулиці-машини», - каже чоловік.

Перетин пункту КПВВ - заборонили. Та робота - не припиняється. І в кінологів - також.

«Три попутні тренування-мінімум. На зміну кожного інспектора, кінолога. Під час проходження служби на КПВВ», - розповідає кінолог Анатолій.

Прикордонники чергують постійно. Бо пропускають міжнародні моніторингові місії. Щодо селян - тут до місцевих особливе ставлення.

«Живуть такою однією дружньою родиною. І звичайно-для них умови інші. Тобто, вони можуть знаходитися на контрольному пункті в'їзду виїзду в своїх домівках. І пересуватися-без якихось перепон», - розповідає речниця донецького прикордонного загону Валерія Карпіленко.

Селяни саджають городину, займаються господарством. Тож майже весь час проводять на власних подвір'ях.
А ось у Чермалику карантину дотримуються майже всі. На вулицях - людей не зустріти. Продуктові магазини працюють, та без маски не зайдешь.
Людмила - продавчиня. Каже, тут не, як у містах. Крупи - не скуповують. Карантин відчутно лише по запаху. Бо через дезінфекцію - тхне хлоркою.

«Дезінфікуємо кожні дві години. Все в масках, так. І по вулиці ходять в масках», - каже продавчиня Людмила.

Їдемо до аптеки. Аби дізнатися - чи є в продажу маски. Та двері на замку. Пан Валерій, який зустрівся нам по дорозі - без пов'язки. Вдягне пізніше.

«Увечері до сусіда і то - маску треба одягати. Все пошили ці маски. В основному це моя дружина шиє. Дружина така ділова є у мене, яка контролює, щоб одягав маску», - розповідає житель Чермалика Валерій.

Та тут головне - аби не стріляли. А маски - вдягнуть!