Ініціатива у конфлікті: Чи спостерігає Україна втрату шансів?

На початку літнього сезону з'явилися повідомлення про те, що Україна здобула ініціативу у війні з Росією. Якими стали зміни на фронті ближче до осені, і як виглядає теперішня ситуація?

Наприкінці весни-початку літа на тлі позитивної динаміки просувань на фронті, ударів вглиб території РФ та так званих "мідлстрайків" оглядачі вперше за довгий час констатували - Україна перехопила ініціативу у війні з Росією. Перевагу Сил оборони на полі бою наприкінці червня визнали і в Державному департаменті США, вказавши на "перелом у війні". Тодішній головком ЗСУ Олександр Сирський рапортував: за перше півріччя 2026-го темпи просування росіян та кількість напрямків їх наступу скоротились вдвічі. А на деяких ділянках фронту оперативна ініціатива - за Силами оборони, заявляв головком.

Проте, вже в середині літа Україну потрясла несподівана відставка уряду, що викликала масові протестні акції. В результаті політичної кризи країна отримала нового головнокомандувача Збройних сил та керівника Міністерства оборони. Варто зазначити, що до цього відомство залишалося без офіційного керівництва. Чи вплинула ця ситуація на перебіг бойових дій та чи вдається Україні зберігати ініціативу?

Програш чи паритет?

На думку ексміністра оборони Михайла Федорова, наразі у війні настав переломний момент, який може визначити подальшу траєкторію, проте "виглядає так", ніби Україна "поступово, повільно програє", заявив він днями в інтерв'ю Reuters. Колишній очільник відомства розкритикував державу за відсутність загального бачення, як перемогти у війні, брак інновацій та марну розтрату потенціалу. Водночас, застеріг Федоров, в України ще є вікно можливостей у кілька місяців, щоб змінити хід війни на свою користь.

Про вікно можливостей для України, пов'язане з активним застосуванням технологій та нарощенням цієї складової, поки росіяни не знайшли протидію, говорить і співзасновник українського аналітичного проєкту DeepState Роман Погорілий. Водночас, на його думку, висновки робити передчасно, оскільки нові команди генштабу та міноборони лише починають роботу та вже є ознаки позитивних змін. Нинішній баланс сил між Україною та РФ він радше оцінює як паритет.

Україна зупинила активне просування РФ

"Ми змогли досягти того, що росіяни не мали масового просування. У травні-червні ми показували, що можемо звільняти більше, ніж вони захоплюють. Почали їх знищувати у великій кількості. У них почалися проблеми з людьми, вони майже не використовують техніку. Раніше такого не було - вони просувалися, нас знищували і не давали нічого робити", - каже Погорілий у розмові з DW.

Водночас він попереджає про необхідність стриманості в оптимізмі, адже на деяких ділянках фронту "російські сили мають значну перевагу". "Костянтинівка та Часів Яр (Донеччина. - Ред.) опиняються під загрозою. Вони готують основу для наступу на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Ситуація в районі Гуляйполя не є простою, а також існують труднощі на Сумщині в прикордонних зонах. Тому не можна стверджувати, що ситуація виключно погана і що росіяни нас тиснуть, так само як і переконувати, що ми безумовно переможемо", - зазначає один із засновників DeepState.

Він зазначає, що в осінньо-зимовий сезон Україна знаходиться в більш вигідному становищі, ніж у минулому році. Однак, для того щоб зберегти позитивні тенденції, як стверджує Погорілий, необхідно не лише підтримувати існуючий темп, але й продовжувати кампанію ударів на середні дистанції. За його словами, їхній вплив поки що відчувається лише в окремих регіонах. Також важливо посилювати технологічні можливості, резерви та накопичення.

Вікно можливостей звужується?

Водночас його колега, співзасновник DeepState Руслан Микула зазначає, що можливості для України значно звужуються після підйому, який тривав до липня. За його словами, російська армія протягом цього року потрапила в кризову ситуацію, що досягла свого апогею у вигляді нездатності захоплювати нові території, втрачаючи при цьому вже наявні. Цим активно скористалися Сили оборони, здійснивши ряд контрнаступальних дій. Як вказують аналітики, опитані DW, деякі з цих операцій стали відомі лише з запізненням, а деякі досі не були офіційно анонсовані через режим інформаційної тиші.

"Цей злам (у сил РФ. - Ред.) простежувався і в Олександрівській операції (ЗСУ на перетині Запорізької, Донецької та Дніпропетровської областей. - Ред.), коли у противника не було особового складу на позиціях - пусті окопи, бліндажі. Зараз цю кризу вони усвідомлюють і будуть щось робити, щоб її ліквідувати або означити вплив. Тому момент, коли треба було переусвідомити, щось змінити для нас минає. Армія ще рухається за інерцією Сирського. Результати роботи Драпатого будуть відчутні на фронті пізніше, потрібен час", - вважає Микула.

У серпні Росія знову активізувала свої зусилля у наступі.

Він зазначає, що перші ознаки виходу Російської Федерації з кризи стали помітні ще в липні, коли російські сили активізували свої резерви, і хоча їхнє просування було незначним, проте знову почало відбуватися на їхню користь. У серпні, за словами аналітика, вони ще більше прискорили свої дії. Водночас, якщо порівняти з ситуацією, що спостерігалася рік тому, РФ наразі знаходиться в стагнації і має лише тактичну перевагу, просуваючись в основному на рівні лісосмуг, а в кращому випадку - до сіл, додає Микула.

"Ми не зазнаємо поразки, але в даний момент втрачаємо шанс змінити обставини на свою користь. Ворога досі не вдалося зупинити, і постає питання, чи зможемо ми це зробити взагалі. Він продовжує просуватися вперед, розширюючи зони інфільтрації, зокрема, в напрямку Краматорська та Слов'янська, охоплюючи всю Костянтинівку. Рано чи пізно ця територія може бути втраченa; залишається лише питання, коли противник отримає чисельну перевагу та необхідні ресурси", - говорить співзасновник DeepState.

Досліджуйте також: Які наслідки матиме для України захоплення Костянтинівки Російською Федерацією.

На його думку, незважаючи на невдачі Росії в реалізації весняно-літнього наступу, глобальна ініціатива все ще залишається вільною від контролю будь-якої сторони. Він також зазначає, що досягнення Сил оборони Микула слід розглядати як тактичні успіхи.

Війна зайшла у глухий кут. Російські війська витрачають тисячі солдатів для захоплення кількох сіл, і в деяких районах вже є братські могили. Якщо восени буде проведена мобілізація, це може призвести до збільшення їхніх успіхів, але не до значних проривів. Вартість їхнього просування зросте. Рік тому вплив цих втрат на бойові дії був би значнішим, але тепер у нас є достатньо сил та ресурсів для протистояння, — зазначає аналітик.

Чи є стратегічна ініціатива для Російської Федерації?

Ситуацію аналізує Владислав Урубков, керівник військового відділу фонду "Повернись живим". Він вважає, що дискусії про можливість України взяти ініціативу в свої руки здебільшого базуються на впливі "мідлстрайків", атаках вглиб території Росії та обмежених тактичних успіхах на окремих "дуже малих" ділянках фронту. Ці досягнення в основному зумовлені активним використанням дронів та ураженням логістичних маршрутів.

"З жовтня 2023 року росіяни продовжують свою стратегічну ініціативу без змін. Вони активізували свої дії на фронті, здійснюючи наступи та захоплюючи нові території. Нам вдалося скоротити кількість напрямків атак і зменшити темпи втрат територій у порівнянні з літом 2024 року, коли їхні наступальні дії були найбільш інтенсивними, зокрема в районі від Авдіївки до Покровська. Однак повністю зупинити їх поки не вдалося, і це становить основу нашої оборонної стратегії", - зазначає Урубков у бесіді з DW.

Він визнає, що нинішня ситуація в Україні є кращою, ніж у попередні роки, і що результати Олександрівської операції виявилися позитивними. Проте підкреслює, що це не був традиційний наступ або "бліцкриг", а скоріше піврічний етап тривалого тиску та концентрації великої кількості підготовлених військових підрозділів для ліквідації російських інфільтраторів. На його думку, глобально це не змінило ситуацію на фронті, і загроза втрати Донеччини залишається цілком реальною.

"Питання лише в тому, скільки часу це займе. Бої вже йдуть за Костянтинівкою, а в Дружківці та Добропіллі умови для життя залишаються важкими. На жаль, Краматорськ і Слов'янськ також опиняються під загрозою. Однак ми не обговорюємо кінець 2026 року чи якісь реалістичні терміни, якщо ситуація продовжуватиме розвиватися так, як сьогодні", - підкреслює фахівець. Він додав, що проблемною зоною є також лінія кордону з Росією, яку важко контролювати через її велику протяжність, що дозволяє російським військам вільно заходити в деякі населені пункти.

За словами Урубкова, подальша динаміка ситуації напряму залежить від двох факторів: чи проведе Росія мобілізацію восени та в яких обсягах, а також наскільки швидко нове вище військове керівництво України буде впроваджувати якісні зміни.