Огляд фронтової ситуації у жовтні. Програма Юрія Бутусова.

Стрім командира взводу 13-ї бригади "Хартія" Юрія Бутусова про ситуацію на фронті у жовтні.

Я мав безліч завдань і обов'язків, які вимагали повної концентрації, тому був надзвичайно зайнятий протягом тривалого часу. Тепер усвідомлюю, наскільки важливо обговорювати те, що відбувається на війні. Нам необхідно відкрито говорити про питання та проблеми, а також спільно шукати шляхи їх вирішення. В сучасному світі правильна комунікація також є потужною зброєю, яка не лише підвищує боєздатність, а й допомагає знайти однодумців у нашому підрозділі. Важливо знаходити тих, хто може підтримати нашу роботу, поділитися знаннями або досвідом, які можуть бути мені ще не зовсім зрозумілі, але вже були виявлені іншими.

Отже, друзі, сьогодні я спочатку надам стислий огляд ситуації на фронті, а потім перейду до відповідей на ваші коментарі, які ви залишили на YouTube, Facebook та Instagram.

Що відбувається зараз у зоні бойових дій? Противник не припиняє своїх наступальних операцій, на жаль, вони тривають по всьому фронту. Найскладніша обстановка на сьогодні спостерігається в новостворених містах-героях. Особливо критичною залишається ситуація на напрямку Покровськ-Мирноград. У Донбасі ворог активно намагається захопити ці населені пункти та продовжує наступ на Добропілля. Хоча наші сили здійснюють деякі успішні контратаки в цьому регіоні, противник не зупиняється у своїх наступальних діях. В районі Добропілля ворог намагається оточити Покровськ і Мирноград, ситуація ускладнюється постійними зустрічними боями. Противник продовжує нарощувати свої сили, прагнучи якомога швидше встановити контроль над цими містами.

Захоплення Покровська-Мирнограда відкриє ворогу шлях до Добропілля, що дозволить йому зрізати кордон Донецької області. Ця місцевість також є ідеальною для накопичення військових сил для подальшого наступу на Дніпропетровщину, де вже спостерігається активна діяльність противника. Ворог перейшов межу Дніпропетровської області і намагається просунутись вглиб території. Наразі бої йдуть на межі Донецької та Дніпропетровської областей, але противник продовжує посилювати свої зусилля. Битва за Мирноград, Покровськ, Добропілля та Дніпропетровщину триває в даний момент, і це, безсумнівно, один із найгарячіших секторів фронту.

Також треба відмітити, що ворог зараз фактично завдає ударів і намагається захопити на Харківщині, зараз зосередився на районі Куп'янська. Куп'янськ зараз вже визначений як місто-герой і зараз в місті ведуться вуличні бої. Основна загроза на цьому напрямку - ворог переправився в цьому році, на початку року захопив в районі села Дворічне плацдарм і з півночі затікає, заходить у Куп'янськ. Намагається там накопичитись, намагається захопити все місто, про Куп'янськ говорив нещодавно російський диктатор Володимир Путін, про те, що там іде просування, що місто буде захоплено. Бої йдуть за місто дуже важкі і там далеко не все вирішено. Я думаю, що зараз українське командування бачить важку ситуацію на Куп'янську і буде зроблено все для того, щоб не дати ворогу закріпитися в місті, щоб відкинути російських окупантів. Для цього є всі можливості і я думаю, що ті компетентні українські командири, які тут працюють, ті українські воїни, які розуміють значення Куп'янська, всі розуміють значення Куп'янська, безумовно, зараз буде докладати усіх зусиль для його захисту. Хочу сказати, що Куп'янськ - це такий кут фронту фактично і це ключова ділянка на Оскольському рубежі, на півночі цього рубіжу. Хочу нагадати, що ворог намагається захопити повністю вийти на річку Оскіл, хоче захопити Куп'янськ, утримувати зону накопичування для подальшого наступу на Харківщину. І оборона Харківської області зараз залежить від утримання оцього Оскольського рубежу, інакше ворог захоплює Куп'янськ, ворог буде виходити на Ізюм, ворог буде намагатись зайти, захопити Харківщину зі Сходу. Тому ця зона, район Куп'янська, район Ізюма, це зона зараз дуже важких боїв, і наші воїни зараз б'ються за Оскольський рубіж.

Водночас противник намагається створити загрозу для повного захоплення Донбасу. Зокрема, зменшення фронту на Оскольському напрямку дозволить ворогу просунутися з півночі до Лиману. Захоплення Лиману є ключовим етапом на шляху до Слов'янська. Ворог також намагається взяти під контроль Сіверськ, де тривають запеклі бої, адже захоплення цього населеного пункту дозволить здійснити наступ на Лиман. Бої йдуть за стратегічно важливу висоту Шандриголове-Дробишеве, яка контролює останній природний рубіж оборони Лиману. Ворог прагне захопити Ямпіль, Дробишеве та Шандриголове, щоб вийти на Лиман. З району Часового Яра та Торецька противник намагається прорватися, продовжуючи наступ на Костянтинівку. Водночас йдеться про спроби захоплення Покровська та Мирнограда, а також наступ на Добропілля. Є очевидним, що російське командування має намір захопити весь Донбас, здійснюючи атаки з різних напрямків на Слов'янськ і Краматорськ. Ця агломерація є важливою, адже Слов'янськ і Краматорськ утворюють природні ворота на Донбас, де рельєф завжди створює стратегічний вузол. Слов'янськ, Краматорськ, Ізюм і Харків – це чотири ключові міста, які є важливими рубежами для контролю над Слобожанщиною та воротами до Донбасу або далі на захід України. Контроль над цим стратегічним районом є критично важливим, адже тут проходили запеклі бої у Другій світовій війні, і нині вони тривають знову.

Важка ситуація, треба звернути увагу, ворог рветься на Запоріжжя, на Дніпропетровщину, на Запоріжжя і зараз ідуть бої за міста Степногірськ, це на Запоріжжі фактично ворота до Запоріжжя. Ворог намагається його захопити, встановити контроль і створити загрозу захоплення одного з найбільших українських міст. Отже, така загалом ситуація. Ми бачимо, що у ворога велика перевага в силах, в першу чергу в людях, є перевага і в боєприпасах певна, і перевага в авіації, в засобах ураження, це дозволяє ворогу утримувати ініціативу. І зараз велику кількість ударів дрнами, ракетами завдає ворог, щоб завдати шкоду нашій економіці, підірвати Україну з тилу. Тому ситуація важка. Треба відмітити, що кожен крок, де ворог просувається, дається росіянам дуже великою ціною. У росії реальна криза з особовим складом, знайти поповнення для штурмових груп не так легко. Всі розмови про невичерпність людської сили в росії, я раніше це казав і зараз можу повторити, це все не підтверджується реальними мобілізаційними можливостями російської економіки. Путін не хоче рушити, валити економіку, свою економічну базу, і вони тому намагаються уникнути повної мобілізації, чергової хвилі мобілізації, намагаються заганяти в армію через поліцію, через всі соціальні служби, через державні служби.

За моїми підрахунками, те, що я порахував, просто офіційні повідомлення Російської Федерації про те, скільки людей в Росії в армії, в збройних силах, росгвардії, направляються на фронт, проходять "СВО", входять в число втрат або розривають контракти по різних причинах, на даний момент те, що я порахував, для участі в бойових діях Путін застосовував як мінімум близько двох з половиною мільйонів людей з початку війни. Це тільки за офіційними повідомленнями. Те, що зараз беруть участь у війні і те, що брали раніше. Це якщо просто скласти офіційні цифри російського керівництва. А якщо туди долучити ще мобілізацію на окупованих територіях, якщо долучити туди і інші компоненти, крім російських збройних сил, ще й росгвардію і інші силові структури, які росія долучає туди, а це і поліція, це і ФСБ, і прикордонна служба до участі в "СВО", це строковики, військовослужбовці, це війська, які не входять в число сил "СВО", але знаходяться, виконують бойові завдання, воюють проти України на кордонах російської федерації, то загалом росія застосувала у війні до 4 мільйонів людей на даний момент.

Якщо порахувати всі компоненти, які вони залучали за цей час. Тобто я кажу, що якщо одночасно Путін каже в Україні 700 тисяч на даний момент, то це на четвертий рік війни 700 тисяч. Те, що раніше були загиблі, поранені, ті, хто по різних причинах розривав контракти, залишав військову службу, хвороби, це ті, хто на ротацію приїжджає, виїжджає, то загальну цифру можна оцінити до 4 мільйонів людей. Як на території Росії, так і безпосередньо на території України. Тому це велика цифра, яка показує, що насправді навіть такі мільйонні сили за цей час, за 4 роки, які росія туди направляє, все це не може створити такої тотальної переваги у війні. І це говорить те, що просто людська маса сама по собі, вона не може обрушити фронт, і українські підрозділи, українські воїни роблять все можливе, щоб завдавати ворогу втрат і не давати нарощувати ті сили. Бо 700 тисяч було і рік тому за путінськими повідомленнями, і два роки тому, і вони цю межу в 700 тисяч безпосередньо в Україні поки що жодного разу не перетнули. Хоча за офіціальними повідомленнями, щорічно Росія на контракт в армію або мобілізує, або бере на контракт мінімум близько 500 тисяч людей. За російськими офіційними повідомленнями. Це збройні сили, російська гвардія, те, що вони направляють в зону. Тобто кожен рік у них армія мільйон-десь півтора мільйона військовослужбовців. У них мобілізація була 300 тисяч в 2022 році, у них була мобілізація на окупованих територіях десь теж близько 200 тисяч, не менше, 2022-23 роки. Вони набирають найманців, де тільки можуть, корейці там на їхній стороні воюють. І тим не менше 700 тисяч це максимально цифра, яку росія може засередити в Україні. Могли б більше - вони б засередили більше. Просто більше на даний момент нема. А українські воїни постійно цю популяцію скорочують окупантів.

ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ

200, можливо навіть 250 тисяч військовослужбовців. І замість того, щоб вирішувати, що з ними робити, у нас просто скасували... Зараз у нас знов повернута фактично кримінальна відповідальність за СЗЧ. Механізм переведення з підрозділу, з частини в частину не відпрацьований. Переведення через Армія плюс не працює на практиці, бо командири просто його не погоджують. І така дивна у нас в армії ситуація, де людина, яка по певних причинах, конфліктах, навіть добросовісна людина, хороший воїн, хоче перевестись з частини в частину, вона не може це зробити. Парадоксальна ситуація. Є люди, які воюють з 22-го року. Вони хочуть перевестись в іншу частину, але й у них такого права нема. Їм просто не підписують рапорт і все. Тобто зараз у нас є один механізм, це треба по судах судитись багато місяців, ходити по судах, ходити в ДБР, доводити, що ти добросовісна людина, чесний воїн, хочеш воювати на серйозній бойовій посаді в іншій бойовій частині. Але це по суду, законних процедур нема. Є такий бюрократичний дуже довгий процес. Абсолютно незрозуміло навіщо. Моє розуміння таке, якщо людина провоювала мінімум рік, чесно провоювала на фронті, особливо в бойових частинах, піхота, БПЛА, міномети, артилерія, сапери, виконувала бойові завдання безпосередньо в зоні бойових дій, перша, друга лінія. Ця людина має право після року добросовісної служби перевестись в іншу частину. Просто подавати свій рапорт і його мають протягом двох тижнів затвердити. Без всяких але, без всяких може, не може, мають затвердити. Окей, не два тижні, місяць. Але людину мають перевести. Вона це заслужила своєю сумлінною службою. А у нас є люди, які просто справжні тигри війни, які з 22-го року воюють. І, наприклад, їх щось не влаштовує в частині. Рівень компетенції, можливо, командирів, забезпечення, ставлення, організація бойових дій, планування. Є багато речей. Людина хоче робити щось своє. Але якщо людина хоче воювати, просто в іншій частині, хоче робити свою роботу, переводити не в тил кудись, а в бойовий підрозділ на фронт. Яке право, ну взагалі, можна і відмовляти в цьому? Обов'язково має бути право, що людина, яка воює, чесно відпрацювала рік, а у нас і два, і три, вже четвертий рік, вона просто пише рапорт і без всяких слів їй це погоджують. Бо вся ця історія гучна там з Армією плюс, вона просто не працює. І зараз в Україні взагалі немає інструментів нормального переведення з частини в частину. Ну нема, бо командир жоден будь-якого свого солдата просто так не відпустить. Ну і я логіку розумію. Самі по собі командири частин людей не будуть відпускати. Це дуже складний шлях взаємних домовленостей, це рідкісні випадки. Але чому такі обмеження існують? Якщо людина чесно воювала, вона має право чесно обирати, де їй продовжувати воювати далі. Я ,наприклад, комплектую підрозділ бійцями з СЗЧ. Я робив це, поки можна було за законом, до 30 серпня цього року. У мене близько 30 військових виконують обмежені завдання, фактично добровольці, я нікого не перетягував з діючих частин. Ці люди давно залишили свої частини, в яких є відкриті кримінальні провадження, деякі 2 роки в СЗЧ. Я шукав їх через різні структури і звертались самі сезечешники до мене. Я набираю людей, як не воюють в армії, які не хочуть служити в своїх частниках. Я їх не беру на якусь тилову роботу. Мені потрібні люди, які виконують завдання безпосередньо на передовій. Тобто на позиціях операторів БПЛА, операторів "Мавіка", в першу чергу "Мавіка", аутел, "ФПВ". І це робота також в зоні безпосереднього ураження противника. І оператор БПЛА - це пріоритетна ціль на полі бою.

Проте, це можливо реалізувати лише через суд. Жодні механізми переведення не є ефективними. Потрібно звертатися до слідчих ДБР, вести переговори та демонструвати необхідні документи. Їм необхідно провести тривалий процес, після чого призначити судове засідання. У моєму підрозділі є солдати, які вже чотири місяці перебувають в статусі СЗЧ, і зараз вони поруч зі мною. Протягом двох місяців вони виконують всі поставлені завдання, працюють так само, як і звичайні військові. Вони сумлінно, якісно виконують свою роботу, але не отримують жодної зарплати. Я не можу офіційно направити їх на бойові позиції, де вони повинні брати участь у бойових діях, оскільки їхній статус залишається невизначеним. Тим не менш, деякі з них добровільно беруться за дуже небезпечні завдання.

Що робити в цій ситуації? Вона вимагає серйозного підходу та ухвалення рішень. Сподіваюся, що державні керівники ретельно проаналізують, скільки людей у складі СЗЧ не можуть виконувати бойові завдання через небажання повертатися до підрозділів, де вони довгий час служили і де у них є негативний досвід. Вважаю, якщо людина провела рік на фронті, вона без жодних труднощів повинна мати можливість перейти до іншого бойового підрозділу на нову посаду. Також варто зазначити, що існують певні обмеження на переведення в тил, і я з цим згоден. Але якщо людина бажає служити в бойовому підрозділі, чому її слід обмежувати? Вона не намагається втекти з фронту чи уникнути складних завдань. На жаль, ситуація з СЗЧ залишається невирішеною, і ми не можемо ефективно використовувати людські ресурси сотень тисяч компетентних і адекватних людей, які готові воювати, якщо їм забезпечать нормальні умови для переведення в боєздатний колектив. Це справжня проблема. Я звертався до багатьох, і лише у мене є цілий взвод бійців у СЗЧ, яких я досі не можу оформити як військовослужбовців, незважаючи на те, що займаюся цим питанням вже довгий час. Сподіваюся, що продовжу піднімати цю тему. Багато бійців з СЗЧ прямо зараз готові стати до лав, ефективно воювати і можуть стати чудовими військовослужбовцями, але для цього їм потрібен колектив та можливість оформитися в структуру, що зможе їх правильно застосувати.

Для зміцнення Збройних сил України необхідно поповнювати їх склад таким чином, щоб насамперед сформувати чітку вертикаль відповідальності. Яких аспектів нам не вистачає на кожному рівні?

Вертикалі відповідальності. Кожна людина, що приходить на службу або потрапляє до організації через мобілізацію, повинна відчувати свою цінність для когось конкретного. Це означає, що хтось має дбати про неї, оскільки вона необхідна для досягнення певних цілей. Це усвідомлення важливості своєї ролі людина повинна відчувати з перших хвилин, коли вона переступає поріг ТЦК.

Як це реалізувати? Потрібно інтегрувати систему комплектування. Наразі наша система комплектування існує окремо. Але важливо поєднати її з бойовими підрозділами. Має бути чітка вертикаль. Кожен командир у Силах оборони, починаючи з командира роти, повинен бути зацікавлений у залученні нових військовослужбовців. Для цього, на мою думку, необхідно... Наразі ми маємо сформовані 20 армійських корпусів, а також окремі частини і військові угруповання. Кожне з цих угруповань, кожна військова частина повинні бути закріплені за певними територіальними центрами комплектування в областях. Це означає, що певна кількість корпусів, бригад та окремих полків матиме відповідальність за визначену кількість регіонів. Вони разом з територіальними центрами комплектування сприятимуть якісній мобілізації людей, виділяючи своїх представників для проведення цих заходів. План комплектування має бути не загальним, а прив’язаним до конкретних потреб частин. Таким чином, виникає чітка логіка: кого, скільки і як комплектувати. Командири частин стають зацікавленими учасниками цього процесу мобілізації. У нас є велика кількість людей, готових до цього, і це надихає мене.

Таку мобілізацію слід реалізувати в комплексному підході. Нам необхідно, щоб на кожному пункті ТЦК працювали рекрутери від військових частин, забезпечуючи тісну взаємодію з кадровими підрозділами бригад. Це дозволить бригадам активно підтримувати процес мобілізації. Коли особа переступає поріг ТЦК, відповідно до існуючого плану розподілу, конкретна частина має чітко знати, які фахівці з якими навичками і станом здоров'я прибувають саме сьогодні. Таким чином, кожен зможе ефективно набирати потрібних людей. Це створить відчуття відповідальності: кожен мобілізований буде знати, що його присутність важлива. В умовах війни саме усвідомлення своєї значимості надає сил і спонукає до дії. Людина, яка приходить до армії, повинна відчувати, що вона не просто стає частиною системи, а важливою ланкою команди, де про неї піклуються. Вона буде мати можливість проявити себе, отримати повагу і підтримку від командирів, яких добре знає. Це є критично важливим аспектом у військових умовах.

Проте, насправді, це не є системним підходом. Я вважаю, що необхідна додаткова підготовка для військовослужбовців, починаючи з 18-річного віку. Молоді люди у віці від 18 до 20 років повинні проходити службу в підрозділах територіальної оборони, можливо, навіть у часи війни це має бути частиною навчального курсу. Це може включати в себе навички виживання, підготовку, управління дронами та орієнтування на місцевості. Молодь потрібно готувати до сучасних викликів, адже війна триває, і армії потрібні підготовлені кадри. Люди, які відчувають впевненість у своїх силах, стають сміливішими, коли знають, що готові до життєвих труднощів. Відсутність такої підготовки призводить до того, що молоді люди ховаються від проблем. Я вважаю, що це хибне рішення — думати, що особи до 22 років не повинні проходити тренування, а лише виїжджати за кордон. Це велика помилка. Якщо ми дбаємо про молодь, то її потрібно не відправляти за кордон, а готувати до захисту себе, своєї родини та країни максимально ефективно. Я вважаю, що не варто відправляти людей на війну до 20 років, але підготовка має відбуватися до цього віку. У 18 років молоді люди можуть проходити службу в допоміжних підрозділах, здобувати цінні технічні знання, спеціальність та виконувати завдання в тилових підрозділах. Також вони отримують навички, які знадобляться в майбутньому. А особи старші 20 років стають незамінними у військових умовах. Я маю приклад: мій знайомий військовослужбовець, якому 18 років, приїхав з Німеччини і є одним з найкращих пілотів дронів. Він має відмінну реакцію та вміє працювати з технологіями. Молодь, особливо в віці від 18 до 22 років, має найкращу моторну здатність і нервову систему, що дозволяє їй швидше вчитися та освоювати нові технології. Тому я не розумію це рішення — воно є помилковим. На мою думку, контрактна служба для осіб віком 18-24 років — це позитивний крок, але потрібно грамотно мобілізувати цю молодь. Їх не слід відправляти на піхоту, а краще залучати до роботи з БПЛА, радіоелектронної боротьби та електроніки. Це дозволить їм навчитися, отримати навички та служити своїй країні. Водночас ми стикаємося з рішеннями, які важко пояснити. Багато військовослужбовців не підтримують дану політику. На фронті ситуація така, що не вистачає людей у недоукомплектованих підрозділах, тому часто відправляють усіх, без винятку. Я знаю про випадки, коли оператори дронів і техніки з батальйонів безпілотних систем були направлені в окопи для обладнання опорних пунктів. Це свідчить про те, що потреба в бойових кадрах залишається високою, а поповнення піхоти не відповідає реальним потребам. Хоча військові частини не зменшуються, насправді для ефективної роботи потрібні фахівці, які вміють управляти дронами та забезпечувати зв'язок. Піхотинці не можуть бути ефективними без належного управління та підтримки з повітря.

Отже, це дійсно питання, яке потребує вирішення, адже воно постійно повторюється. Я зазначив операторам БПЛА, що якщо вони вирушать на позицію і проведуть там тиждень, їх не відкличуть, і ми піднімемо це питання на більш високий рівень, адже використовувати операторів БПЛА як піхоту заборонено наказами генерального штабу. Це абсолютно нелогічно — витрачати ресурси на підготовку технічних спеціалістів, інвестувати в дрони та їх навчання, а потім просто відправляти їх на передову, як звичайних солдатів. Яка ж тоді мета використання дронів у бойових діях?

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Просто ударами до деяких сегментах ворожої промисловості неможливо. Росія велика країна, велика економіка, і ми завдаємо ударів по НПЗ, завдають ворогу суттєвої шкоди, але ми розуміємо, що просто ударами по деяких сегментах промисловості ти країну не розвалиш. На мій погляд, я б взагалі подивився з точки зору військової стратегії, я вважаю, що потрібно більше зусиль зосередити на знищенні російської піхоти на полі бою. Піхоти, артилерії і операторів БПЛА. І збільшити ресурси, які держава виділяє на ведення бойових дій, саме для вирішення цих ключових завдань. Бо піхоти у росіян не вистачає значно більше. Тобто, ціни на пальне, це добре, це правильно, але розподіл ресурсів. Потрібно дрони, потрібні засоби ураження, потрібно більше можливостей, більше інструментів для ліквідації ворога на фронті. Держава забезпечує, але потреби забезпечуються далеко, скажімо так, не в повному обсязі, який би дозволяв максимально ефективно ворога вбивати технічними засобами.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Піхота повинна бути на першому місці — це безсумнівно. Вона є основою військових сил. На будь-якій війні, в будь-якій країні, піхота завжди відчуває нестачу. Це найцінніші люди. Щоб забезпечити їх ефективність, важливо належно організувати всі інші підрозділи та ресурси. Всі, хто їх підтримує, забезпечує захист і завдає удари, повинні працювати так, щоб піхотинець відчував себе захищеним з усіх боків і отримував необхідну підтримку.

Юра, якщо хочете, я вам пришлю відос, кого нам у бойову бригаду прислали для доукомплектації.

Друже, дуже і дуже чекаю. Будь ласка, направте або сюди, або мені в повідомлення, або на будь-який мій аккаунт, фейсбук, месенджер, інстаграм. Куди вам зручно, так це важливо. Будемо дивитись. Т

Чому пенсіонерів військових та поліцейських до 60 років не приймають на службу?

Я, чесно кажучи, не володію точною статистикою щодо того, кого виключають. Мені важко висловити свою думку на цю тему. Хотів би зазначити, що в процесі мобілізації, з точки зору пошуку людей, ситуація покращилася, оскільки поліція почала значно якісніше виконувати свої функції. Щодо питань, пов'язаних із пенсіонерами до 60 років, військовими поліцейськими та їхнім прийняттям, я не можу бути впевнений. Проте, на мою думку, багато категорій все ж беруть до уваги.

Як ви гадаєте, чи зможе противник досягти Запоріжжя до 2030 року і водночас захопити всю територію Донецької області?

Так, друзі, я думаю так, що, безумовно, якщо ми не будемо проводити зміни, не будемо ворога випереджати у змінах, ворог буде вести війну і далі намагатись захопити всю Україну, не тільки Запоріжжя, не тільки Донбас, не тільки, навіть Харківщину. Вони поставили і проголошують постійно, що їхня мета- захоплення України. Там де ми зупинимо ворога, там буде стабілізація фронту. Це безумовно можливо зробити. Ми можемо перемолоти всі поповнення, які росія посилає на фронт. Якість російської піхоти дуже низька. Збільшуються їхні підтверджені втрати.

Які існують способи, щоб у росіян не було успіху, щоб вони зазнавали втрат, але не могли просуватися вперед?

Для досягнення цієї мети необхідно організувати оборонні позиції так, як це зроблено в тих українських підрозділах, які демонструють високу ефективність та здатність утримувати свої ділянки фронту протягом тривалого часу. Цей підхід є очевидним. Він включає в себе ретельну інженерну підготовку оборонних рубежів, якісну організацію розвідки, а також ефективну роботу піхоти, що є основною силою на полі бою. Піхота повинна мати регулярні ротації, належну підготовку, зміни та поповнення, що надасть їй перевагу у боєздатності над противником. Важливе також якісне використання безпілотників та сучасного високотехнологічного обладнання, а також ефективне застосування артилерії, без якої неможливо забезпечити стабільність на фронті. Це завдання може бути реалізовано. Хоча воно є складним, але цілком здійсненним.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Розвиток програми з набору добровольців з різних куточків світу для поповнення піхоти має свої переваги. Наприклад, у моєму взводі зараз служать шість осіб: п'ять колумбійців і один аргентинець. Ці бійці мають значний бойовий досвід, оскільки вже понад півроку воюють в Україні, і нещодавно підписали другі контракти, деякі з них пережили поранення. Це справжні професіонали, і їхня ефективність вражає. В даний час ми навчаємо їх бути операторами дронів "Мавік", і вони виконують свої обов'язки дуже відповідально і якісно. Поповнення в піхоту, а також у підрозділи безпілотної авіації, потрібно шукати не лише в Україні, але й за кордоном. Є досить багато можливостей для мобілізації. Важливо розуміти, що війна може затягнутися, і для цього необхідно залучати ресурси за межами нашої країни. Потрібні люди, готові стати добровольцями. Варто зазначити, що для іноземців умови служби навіть кращі, ніж для українців. Вони підписують контракт на шість місяців, і після цього можуть вирішити, чи продовжувати його. На них не поширюється кримінальна відповідальність за дострокове розірвання контракту. Тобто, навіть якщо вони вирішать залишити службу, контракт завершується через шість місяців, і це не створює їм проблем. Також в багатьох країнах рівень зарплат і забезпечення, яке надає українська армія, є значним стимулом для залучення іноземних добровольців.

Юрію, про яку мобілізацію йдеться? Це справжній сором для такої влади.

Друзі, у нас в країні дуже багато чого насправді працює не дуже добре. І треба розуміти, що проблема у нас не тільки з мобілізацією, у нас з багатьма сферами. Але ми маємо з вами говорити, порушувати теми, щоб влада шукала рішення. Ми маємо допомагати шукати це рішення. Тому хочу сказати, що в нас є проблеми з мобілізацією, але якщо ми хочемо вижити, якщо ми хочемо зберегти Україну, а ми хочемо це зробити, ми всі маємо спільно над цим працювати. Тому і говоримо з вами про це. Я ще буду писати, як буде можливість, напишу про проблему СЗЧ. Вона мене дуже турбує, вона у мене дуже актуальна. Є абсолютно круті бійці, круті воїни, гідні громадяни нашої держави, які в силу різних об'єктивних причин пішли в СЗЧ. І я зараз б'юсь над тим, щоб їх оформити. Тому для мене це важливе питання. Мобілізація, серед них є мобілізовані, ну що ж поробиш. Мобілізація має бути, вона є в кожній країні, під час кожної масової війни, де є загальна мобілізація. Ну і треба покращувати, безумовно, там є проблеми.

Чи буде війна вічною?

Ні, друзі, війна завершиться лише тоді, коли Росія втратить здатність просуватися далі, використовуючи своїх солдатів, яких вони кидають на прорив нашої оборони. Це станеться, як тільки ми створимо настільки ефективну оборонну структуру, що ці маленькі штурмові групи в кілька осіб будуть знищуватися одна за одною, день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Внаслідок цього виникне позиційний тупик. Для Росії це означатиме програш у війні. Зупинка їхнього наступу є визнанням поразки. Тому в наших інтересах є збудувати якісну лінію оборони, яка не дозволить цим малочисельним штурмовим групам її подолати. Це вимагає попереднього планування інженерних робіт, організації зведення таких оборонних укріплень та своєчасного розміщення військ на цих позиціях. Важливо, щоб наші сили організовано відходили на ці лінії оборони, а не втрачалися, як це часто трапляється в деяких напрямках.

Хочу поділитися інформацією про себе. Наразі триває формування нового підрозділу, і ми активно шукаємо людей для нашої команди. Серед нас є й латиноамериканці, яких ми відбираємо для служби. Наразі вже приєдналися двоє англомовних воїнів із Західної Європи, які вирішили підтримати Україну у цей складний час. Наша група нараховує до 30 бійців, більшість з яких самостійно залишили свої частини, деякі з них ще два роки тому. Ми перевіряємо їхній досвід через реальні завдання, які вони намагаються виконувати з усією відповідальністю. Ті, хто зараз проходить тренування, також працюють над цим. Лише 2-3 особи прийшли через мобілізацію. Основою нашого підрозділу є команда досвідчених пілотів — їх небагато, але вони чудові наставники та вже виконують бойові завдання. Зараз ми працюємо на кількох позиціях, використовуючи дрони Мавік та FPV, виконуючи при цьому різні завдання. Ми одночасно формуємося, навчаємось і виконуємо поставлені завдання, прагнучи розширити наші можливості для виконання більшого обсягу бойових операцій. Чому це так важливо? Наш новий підрозділ займається боротьбою з ворожими операторами БПЛА. Сучасна війна вимагає адаптації бойових порядків з урахуванням використання дронів як з нашого, так і з боку противника. Розуміння позицій, з яких можна застосовувати Мавіки та FPV-дрони, визначає, на яку відстань ми можемо контролювати та вражати ворожі позиції. Все в сучасній війні тісно пов'язано, і позиції операторів БПЛА становлять основу бойових порядків. У нашій бригаді та корпусі Хартія це розуміють. Для успішного виконання завдань нам потрібно збільшити кількість підрозділів, які спеціалізуються на боротьбі з ворожими пілотами БПЛА. Саме це є нашим пріоритетом. Тому звертаюся до всіх, хто хоче долучитися до захисту України в новому спеціалізованому підрозділі — буду радий служити та боротися разом із вами. Також хочу звернутися до тих, хто може підтримати нашу боротьбу, адже війна дронів є надзвичайно витратною, і ваша допомога буде дуже цінною. Нам дійсно потрібна така підтримка.

Дорогі друзі, вдячний вам за сьогоднішній ефір! Я ціную, що ви були зі мною. Планую виходити на зв'язок частіше, аби більше спілкуватися з вами та відповідати на ваші запитання. Війна триває, і, на жаль, її кінець поки не видно. Як я вже згадував, мир поки що не на горизонті. Лише сила, єдність та наші спільні зусилля можуть зупинити ворога. Це наше завдання – завдання нашого покоління та суспільства. Ще раз дякую вам за підтримку. До нових зустрічей в ефірі, слава Україні!